1891 г. Платон. Апология Сократа Часть I и II

 «Апологія Сократа» — один із ранніх творів Платона, в якому він представляє захисну промову свого

вчителя Сократа, сказану на суді у 399 році до н. е. У цьому творі Сократ відповідає

на звинувачення у неповазі до богів, створення нових божеств та розбещення молоді. Він стверджує,

що його філософська діяльність спрямована на пошук істини та чесноти, а не на підрив засад суспільства.

Сократ підкреслює, що усвідомлює своє незнання, що робить його мудрішим за тих, хто вважає себе знаючим.

Наприкінці суду Сократ був засуджений на смерть.

Видання 1891 року, випущене в Царському Селі, є рідкісним екземпляром.

на дореформеній російській орфографії. Воно містить оригінальний текст Платона з

докладними примітками та коментарями викладача Київської 1-ї гімназії О. Поспішиля.

Такі видання цінуються колекціонерами та дослідниками за їхню історичну та академічну значущість.

Є штампи бібліотек